вівторок, 20 листопада 2018 р.

21 листопада-День Гідності та Свободи


Хвилина  мужності
21 листопада День гідності і свободи
Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які  у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення. Фото колаж подій, які ілюструють Євромайдан взимку 2013-14 рр, презентація до Дня Гідності та свободи .
Слайд 1,2
Бібліотекар. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.
 Як у сонця небо синє,
Як гніздечко у пташин,
То ж у кожної людини
Є матуся –батьківщина.
Наша зветься Україна.

Я живу я в Україні,
В рідній, милій стороні.
Ніжне сонце в небі синім
Усміхається мені.
Ніжне сонце,вільний вітер,
Далини ясна блакить-
Все для того,щоб радіти,
І хотілось в світі жить.

Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави.
Місто Київ-
Це столиця,
Древня і квітуча.
А стоїть столиця –Київ
На Дніпрових
Кручах.
З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.
Україну кожен- знає-
Аж два моря омиває.
Я на Чорному вже був
Про Азовське тільки чув
І я знаю, добре знаю:
Є два моря в мого краю!
Бібліотекар На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Є в моєї України
Ріки, гори і долини
У Карпатах є ліси
Дивовижної краси
На Поліссі-льон цвіте,
Мов нагадує про те,
Що в моєї України
Простір-вільний,
Небо-синє.
Бібліотекар Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.
Бібліотекар: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які  у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.
21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.
Слайд 3
Бібліотекар. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності. Відтоді минуло два роки…
 До кінця доби 21 листопада 2013 року на     Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З’явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами. На мітинг виходить до 5 тисяч людей. Цього ж дня люди вийшли на Євромайдани у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.
Слайд 4-20
 24 листопада у Києві пройшла велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України. На мітингу приймаються ряд вимог Євромайдану: відставка уряду Азарова, скасування рішення про призупинення підготовки вступу до асоціації з ЄС та її  підписання на саміті у Вільнюсі, звільнення Юлії Тимошенко. Мітинги, протести, невдоволення діями влади почало загострюватися ще більше і  відбувалися протистояння народу з владою до 21 січня 2014 року.  22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.
Слайд Загиблих Небесної сотні.
Слайд 21-24
Небесна сотня (казка лучанки)
– Мамо, чуєш? – спитав маленький Назар у мами увечері перед сном. А хто нас охороняє?
– Ангели, сину.
– Ангели? Хто це?
– Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.
– Але ж, мамо, хіба поганого не стається?
– Стається, Назарчику, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.
– А які вони?
– Хто?
– Ангели, мамо.
– Ну, це довга історія, – усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку.
– Розкажи.
– І ти ляжеш уже спати?
– Так, мамо.
– Гаразд. Було колись…
– Давно? – перебив Назарчик.
– Та не те, щоб, та уже минуло, – спокійно відповіла мама. – Не перебивай, бо не розповідатиму.
– Не буду.
– Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною.
– Як це? – запитав Назар.
– Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.
– Але ж ці люди, вони скинули володаря?
– Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.
– І що? – хлопчик вболівав за чудесну країну з її сміливими мешканцями.
– Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.
– Мамо, а де ж про ангелів?
– Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.
– Мамо, а наш тато, він теж ангел?
– Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел…маленький, а ти так на нього схожий.
Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.
Слайд 25
Бібліотекар
 Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де  її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і  повагу, гідність.  Герої Небесної Сотні віддали своє життя за кожного з нас! 
Ми будемо пам’ятати про це! Це найменше, що ми можемо зробити для них. Вічна пам’ять героям! Слава Україні! Слава нації!

Кліп «Герої не вмирають»
Слайд  26
Вірш «Я люблю свою землю»
Я люблю свою землю, запах рути і м’яти,
Під вікном цвіт калини і доріжку до хати.
Буйні трави у лузі і пшеничне поле,
Смерекові Карпати і безмежне море.
Я щаслива, що нині живу в Україні,
Хоч потоптаній в крові, та сильній родині,
Я горджуся народом, що за правду піднявся,
За свободу пішов і Кремля не злякався.
Я хочу тут жити, а не лише існувати,
І боротись за правду, але не вмирати.
 Щоб на віки пліч – о – пліч Схід і Захід стояли,
Та на Майдані Свободи Гімн держави співали.
Чи є інша країна, де так вміють співати,
І в бою замість зброї Шевченка читати,
Де за правду і волю враз піднялися діти,
Хіба можна, мій друже, землю цю не любити?
Я люблю свою землю родючу й багату,
Вірю щастя прийде в українську хату,
І принизити нас ніхто вже не зможе.
З нами правда і віра, нам Бог допоможе.

Слайд 26-28

Учень читає молитву
Ангеле-хранителю,
Храни мене малого
Від усього злого
Божа Матір,
Кожну днину
Бережи мою родину.
А ти, Боже наш єдиний,
Заступись за Україну.

Слайд 29
Учень
Я –не просто українець!
Я –великий патріот!
Я люблю, як тата й маму,
Український весь народ!
Буду сонечком радіти
Землю скривдити не дам
Буду світ увесь любити
І рости на радість вам.

Слайд 2
Учениця
Я, маленька українка,
Віночок сплітаю
І про рідну Україну
Пісеньку співаю:
-О, матусю-Україно,
Ти для мене-небо!
Як надійно, як спокійно
На руках у тебе!…

Бібліотекар. Годину мужності підійшов час закінчувати, бажаємо всім
 світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!










Немає коментарів:

Дописати коментар