Незабаром Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек «ВІРЮ В МАЙБУТНЄ ТВОЄ, УКРАЇНО!», що проходитиме 1–31 жовтня 2023 р. у межах Міжнародного місячника шкільних бібліотек.
Для здійснення науково-методичного супроводу організації та проведення місячника фахівцями Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України та Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України підготовлено методичні рекомендації та рекомендаційний бібліографічний список.
✔ Рекомендаційний бібліографічний список
Джерело: ДНПБ України ім В. О. Сухомлинського НАПН України
Я вірю в майбутнє твоє Україно,
Я вірю у правду, у щастя,добро!
Я вірю і знаю,що ми не єдині,
У цій боротьбі ,де панує ще зло.
Я вірю,я знаю-боролись не марно,
Стояли у стужу,у холод,метіль,
Та нас є багато і нас не здолати,
Ми всі йшли за щастя,за правду і біль.
Я вірю в майбутнє твоє Україно,
Бо в нас найбагатша у світі земля!
Є гори Карпати,моря є й долини,
Які нам в дарунок природа дала.
Я вірю в майбутнє твоє Україно!
Майдану ти дала дочок та синів,
Це ти,рідна матір,вела нас щасливо,
За волю,за щастя,за правду у бій!
Ти нам дарувала життя Україно,
І нам піднеслати цей стяг осяйний,
І твердо я знаю-не вмре, не загине,
Ідея майдану в цей час не простий!!!
Україна — це історія народу, який упродовж багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це її славні лицарі: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Гончар, М. Лисенко, М. Заньковецька та багато інших.
Нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав В. Сосюра:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Слід зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї Вітчизни.
Сьогодні Україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн Європи. Я переконаний, що вона стане на одному рівні з цими країнами, що наш народ нарешті здобуде омріяне щастя і добробут.
Так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. Тут ми маємо найбільший скарб. Наші митці, будучи справжніми синами й дочками України, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.
Силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:
...Нема мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина.
Це — праця, це — натхнення, це — людина.
Отже, народ наш на диво богатирський, самобутній, талановитий. Земля наша прекрасна, пісня чарівна, і доля народу буде щасливою.
Нашій незалежній Україні нещодавно виповнилося всього десять років. Вік недовгий. Славні предки залишили нам у спадок головне — це велике прагнення бути вільними. Скільки поколінь жило цим настроєм. Зараз ми отримали волю, але корені її потоптані. Вірю, що вони відростуть. Ми зможемо відбудувати нашу українську державу, доклавши до цього певних зусиль і прагнень, розуму й уміння.
Незважаючи на всі негаразди, народ все ж таки живе, працює, припадає руками й розумом до землі — нашої годувальниці. І щедра, вона дарує дітям своїм хліб щоденний. І віриться, що "оживуть степи, озера..." (Т. Шевченко).
У своє життя ми маємо брати від пращурів незламну віру. Такий оптимізм у спромозі витримати всі випробування, Що випали й випадуть на нашу долю. Будемо ж гідні називатися синами и дочками України!
Я твердо переконаний, що восторжествує на землі правда, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків і їхні великі діяння, згадаємо про наш святий обов'язок перед історією і сучасністю. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його.
Україна!.. Це слово з глибокою шаною й гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це - київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море й бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать із гір на долини, пшеничні лани й блакитне небо, розкішні каштани та сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава чи мудрого Володимира, чиюсь душу хвилюють неповторні українські пісні, інший же чітко бачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимось постає легендарна піснетворка Маруся Чурай...
Україна — це історія народу, який упродовж багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це її славні лицарі й сини: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар, Олександр Довженко, Микола Лисенко, Марія Заньковецька, Павло Загребельний, Катерина Білокур, Ліна Костенко та багато інших.
Нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми маємо берегти й любити, як заповідав Володимир Сосюра:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну…
Необхідно зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї Вітчизни.
Так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. Тут ми маємо найбільший скарб. Наші митці, будучи справжніми синами й доньками України, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, усе його життя.
Силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого митці не переставали вчитися:
...Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина.
Це — праця, це — натхнення, це — людина…
Отже, народ наш на диво богатирський, самобутній, талановитий. Земля наша прекрасна, пісня чарівна, і доля народу, переконана, буде щасливою.
Нашій незалежній Україні виповнилося тридцять два роки. Вік недовгий. Славні предки залишили нам у спадок головне — великчезне прагнення бути вільними. Люди скількох поколінь жили цим настроєм! Зараз ми отримали волю, але корені її потоптані. Вірю, що вони відростуть. Ми зможемо відбудувати нашу українську державу, доклавши до цього певних зусиль і прагнень, розуму й уміння.
Незважаючи на всі негаразди, народ усе ж таки живе, працює, припадає руками й розумом до землі — нашої годувальниці. І щедра, вона дарує дітям своїм хліб щоденний. І віриться, що "оживуть степи, озера..." за словами незабутнього Тараса Шевченка.
У своє життя ми маємо брати від пращурів незламну віру. Такий оптимізм спроможний витримати всі випробування, що випали й випадуть іще на нашу долю. Будьмо ж гідні називатися синами й дочками рідної України!
Український народ має всi пiдстави пишатися тим, що його Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння закоханих у рiдну землю лицарiв правди й волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.
Я твердо переконана, що восторжествують на землі правда, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків і їхні великі діяння, згадаємо про наш святий обов'язок перед історією та сучасністю. Ми збережемо духовне багатство нашого народу, примножимо його.
У нашому освітньому закладі віддавна працює літературно-мистецька студія «Ворскло». Учасники її навчаються думати, міркувати, висловлювати власну думку, беруть участь у численних конкурсах різних рівнів і стають переможцями. Вони тонко відчувають силу й красу слова, уміють збагнути його закодовані самою природою істини, можуть створити власний мікросвіт пізнання краси, упевненості в тому, що іскра творчості є в кожного, лиш треба працювати над її розвитком та вдосконаленням. Адже що таке успіх? Один відсоток таланту й дев'яносто дев'ять відсотків наполегливої праці.
До вашої уваги – поетичні твори, присвячені рідній Україні, її долі, її майбутньому випускниками нашого освітнього закладу різних років.
Я вірю в майбутнє твоє, Україно!
Я вірю в майбутнє твоє, Українно!
У слово, у мову твою солов'їну,
У дух вольовий твойого народу,
Безкрайніх степів твоїх буйную вроду!
Кріпися, мужній, український народе,
Пройди до кінця ти крізь страхи й негоди,
Пройди крізь усі негаразди й печалі,
Щоб голод і холод тебе обминали.
Наш краю ти рідний, єдина родино,
Не дай же пізнати лихої родини,
Не дай нам забути твоєї теплині,
Бо житимеш вічно ти в кожній людині!
Я вірю в майбутнє твоє, Україно!
У слово, у мову твою солов'їну,
У гордість твою, неподільну і сильну,
Ми віримо в тебе, ти – наша країна!
Макаровець Юлія, випускниця гімназії
До України
Україно, всім серцем твоя я навіки
І готова сказати про це на весь світ.
Так, як в море безкрає зливаються ріки,
Свої пісні для тебе зберу в один жмут.
Твої пелюстки розгорну я в тривозі,
Боячись зачепити краплинку роси.
Я тебе до небес підійму і до сонця
Чистим сяйвом зігрітої ранком сльози.
Я плекатиму мрію твою кришталеву,
Загублюся в безкраїх ночах твоїх снів,
Незбагненністю дива ту казку травневу
Застелю в неозорім серпанку лісів.
Я знайду твою думу в гармонії слів,
Що відкриє мені шлях до волі,
В тихім шелесті вільних весняних вітрів,
В мелодійній красі її долі.
Не порушить нікому красу її вічну,
Не затьмарити хмарою чисту блакить.
Україна жива й в небесах предковічних
Жити буде, допоки вогонь в нас горить!
Іванцова Юлія, випускниця гімназії
Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Я вірю в майбутнє твоє, Україно,
В безкраї степи і широкії ниви.
Над золотом нив небо чисте сія,
Яка ж ти прекрасна, країно моя!
Ні орди татарські, ні царська Росія
Тебе не збороли, твій дух не зломили.
Ти вільна, мов птаха в небесних просторах,
Розкішна, велична, безмежна, як море!
Невже негаразди прийдешнього дня
Не витрима наша прекрасна земля?
Якщо будуть вірити люди у краще,
Усі допоможуть Україні нашій!
Я вірю в майбутнє твоє, Україно!
Я вірю, бо ти – моя Батьківщина!
Єдина у світі, найкраща, я певна
Й тому переконана: все – не даремно!
Калита Яна, випускниця гімназії
Разом за майбутнє
Я б не сказала, що вже все у мене є:
Не завжди мала те, чого хотіла.
Хто сильний – падає, потре синець – встає,
Але сьогодні я по-справжньому щаслива.
Чому? Не знаю! Може, через те,
Що вмію пробачати і любити,
Що на Святй Землі країна є,
Через яку я дуже хочу жити…
Я добре знаю, що лише мені
Вона зірки з небес подарувала
Тоді, як дуже впевнено мої
Маленькі ніжки по траві ступали.
А ще тоді, як вперше у житті
Здійснились мої ніжні світлі мрії.
Було це дуже пізньої весни:
Зійшли сніги, вже зникли вітровії…
А ще тоді, коли я далі йшла,
А що хіба я ще робити мала?
І саме в Україні я знайшла
Те, що так довго у книжках шукала!
Я точно знаю: час у мене є,
Життя людськеє треба так прожити,
Не віддаляючи «твоє», «його» й «моє»,
Щоб разом для держави щось робити!
Що саме? Те, про що вже заодно
Кобзар з Франком в святих віршах писали,
А ще оте, про що не так давно
Чурай Маруся у піснях співала !!!
Колєснікова Яна, випускниця гімназії
Рідна моя Україна
Україно, найкраща у світі країно,
Ти прекрасна, мов рання весна!
Серед інших народів ти, мовби царівна,
Адже ти, моя рідна, для мене одна.
Я люблю твою щиру і ніжную мову,
Ці народжені людом Вкраїни слова.
Ти ж бо врода калини, моє рідне слово,
Так живи і квітуй, Україно моя!
Ков'яр Анна, випускниця гімназії
Немає коментарів:
Дописати коментар